Мене страшенно нервує, коли хтось каже що він ненавидить щось таке чого не розуміє.
Звісно, я звик завжди порівнювати та шукати аналогії, так мені простіше. Тож мене друтує коли питаються чи люблю я сир, бо си рбуває різним. Так само я не можу сказати шо усі політики худоба - бо не усі вони із одного тіста. Мені відверто дивно було б коли б я побачив, як хтось заходить до магазину і каже, - дайте мені будь-що, виберіть замість мене. Так, так, що завгодно, сир, воду, хліб чи лайною мені байдуже. всерівно усе воно їжа. і ус епреетвориться на лайно, тож мені всерівно
Так само дивно, коли люди ігнорують вибори (і постійно кажуть, всерівно виберуть одного чи другого, тих кого я не хочу, немає політика який би представляв мої інтереси, я знаю шо усі вони - тупі тварини, їм би лиш почати красти, дорватися, а тоді нам усім капець) Мене, якось пригнічує, безпорадність і безперспетивність такого вибору (ну коли типу без вибору), які лунають із вуст та з-під пальців багатьох молодих людей в Україні (дуже цікаво, як там за кордоном, мої однолітки до того всього ставляться) бо здається, що ними керує повне безсилля, страх що усе вже давно вирішено, та тотальна зневіра. Я ж навпаки, одного разу повірившши, що можу разом із спвгромдянами спричинити прихід нової хвилі у новітній історіїх, - перестати вірити у здатність свого голосу просто не можу (незважаючи на те, наскільки фундаментально було просрано хорошу перспективу).

Якщо б я не мав людини, якій хотів би делегувати свої повноваженння керувати державою, я б не втратив надії, розібратися хто із кандидатів найближчий мені по духу. Я б ніколи не вибирав за кольором волосся чи зростом, а лише за тим, що і як він зробив, скільки разів змінював свої ідеологічні погляди чи назви партій, чи цурався тих людей, від яких пішов (чи вони від нього), чи державно їмови, чи йшов на повідку інших, чи , навпаки, приймав доволі непоплярні рішення.

відверто кажучи, мені далеко не байдуже кого оберуть президентом, бо ж із новим президентом зміниться наявний стан речей у державі, не знаю у який бік, і не знаю наскільки невідворотно.

Я більше ніж впевнений, що той кандидат, за якого збираюся голосувати я, Президентом України не стане цього разу, проте нити, що мене позбавили права вибору бабулькі яким додали пільг, і тепер вони точно переголосують усіх тверрезомислячих, так само як і казати, що я нічого не зробив, аби мій кандидат став президентом, чи що мені глибоко плювати кого із засранців виберуть - я не буду. Просто піду і проголосую саме з того, хто, на мою думку, представляв би мої інтереси.

чого і вам бажаю.

хто хоче шось сказат ипо цій темі, кажіть сюди: http://community.livejournal.com/mobilizacija/5747.html

маю для вас кілька важливезних оголошень:

1. у спільноті maljovydlo тепер буде розширення формату діяльності. читайте інфо спільноти, - згалом має вийти дуже цікаво, якщо ми то усе робитимемо разом. плануємо показувати процес малювання, описувати історію якихось, цікавих, творів мистецтва і теде і тепе(тому усіх запрошуюто робити то разом).
2.запрошую усіх на велелу мальовидлячу толоку
приходьте завтра, 23 листопада на 18:00 на розі Банківської і Дорошенка, у м. Львові). не забудьте ізсобою змінний одяг аби не Бимазатися, бо нам слід трохи по хазяйнувати у приміщенні для наших подльших зустрічей. Беріть із собою гарний настрій тадрузів. кому треба мій телефонний номер, для того аби прееконатися чивиніц не переплутали - питайте, усім напишу. Візьміть газети - ізних робитимемо велелющі мілярські картузи.

якщо розпіарите цей запис - велике вам дякую

хто планує прийти - відмічайтеся там, у maljovydlo

зубний біль перегляду вистави не завада. плакав нині двічі у театрі. іноді при перегляду кінофільмів плачу. то нормально? чи ви теж плачите?

стомився. знову замсть спати ліпив. повз мене пролинають звуки - відривки чиїхось фраз, кавалки текстових повідомлень. усе різне ішвидке. я далеко не все пригадую не усі події нинішнього дня я повністю сприйняв і зрозумів.боюся переходити дорогу - ознака глибокого недосипання, як і пришвидчене серцебиття та пітливість. нагадайте, якщ оя про щось забув. не забувайте мене. не залишайте із недосипанням наодинці.як і з безсонням, зрештою

я давно забив на футбол. як і футбол на мене

повидаляв із списку друзів тих хто писав востаннє пізніше ніж 40 тижнів тому. думаю, вони вже не писатимуть. порадьте когось із своїх друзів, кого ціквво читати. бо шось, я так бачу, жж стає нуднішим, ніж був колись, хоча ми на шостому місці по кількості юзерів

нинішній день яскраво випадає із мого вегетеріанського життя.

тож усіх закликаю уважніше переходити через дорогу. хто не заховався - я не винуватий

тим часом ніяк незберуся малювати юзерпики двом юзерам-френдам. одну майже закінчив(може таки і закінчив, не знаю, страшно її ще змінювати). іншої ше й толком не починав. ніхто із вас не хоче мані намалювати юзерпику? а я вам.........?

щойно після менш ніж години інтенсивної роботи я поміти, що майже закінчив. усе акуратно і не потребує жодних виправлень. за таий коротки час - я виліпив дуже складну прикрасу. тішуся, що з часомм здобуваю досвід, який дає змогу робити скоріше і бульше і отримувати море задоволення. задоволення від споглядання результатів своєї праці. чого і вам бажаю.

Привіт!
Не залишай своє жж відкритим на офісі (це вже не вперше, до речі), бо наступного разу замість такого "попередження" може бути купа нецензурних слів або всяких гадостей (ти ж знаєш, шо фантазія в нас безмежна).
Будь уважним!
Бережи себе:)

Не ображайся. Цьомки-бомки.
Ярка.

замість очікуваних піздюлєй дали зарплату. про піздюлі - ні слова. я в шоці

коли на душі так погано, що аж живіт болить?

що для мене, є дуже складним процесом порушення закону. сама лише можливість щось украсти - пердбачає значні моральні страждання, та зрештою, повну відмову від думок на дану тему. я нікол ине крав келихів у барах, книг у бібліотеках, нерпигадую коли їхав не оплачуючи за проїзд.
я знаю, що бля багатьох людей маленький злочин, як от неоплата чи кража келиха - річ цілком буденна і тривіальна, проте для мене залишається загадкою причина таких дій. навіщо ти це робиш, - я часом запитую. та відповіді не вражають - хтось збирає колекцію спижджених келихів, комусь подобається відчуття азарту та небезпеки, хтось таким чином "карає" власників закладу чи офіціантів за те, що йог оякось не так обслужили, а хтось через те, що не хоче купувати, йому простіше вкарсти.
я ж повстійно ставлячи сеюе на місце ошуканого, - намагаюсе переконати потенційног опорушника, що нічог окраси не варто, що у тому ніц доброго немає. проте рідко коли таке вдається. кожен думає сам за себе. як і я.

отут два конкурси. http://community.livejournal.com/mobilizacija/
чому б вам не ззяти участь

відмітився на сайті для надсилання відкриток незнайомцям. і вам того раджу. давно збирався то зробити

community.livejournal.com/mobilizacija/4375.html

із призами. організував я. прошу усіх долучитися.

піар вітається

ось вони. знову ж таки усе продавабельне
хто купить дві прикраси - отримє подарунок.

що б ви хотіли довідатися про мене?
 

постійно шукаю аналогій (відомих мені відповідників). у думках, діях, навіть у пейзажах і тлі. аналогії підказують можливі варіанти дій. так простіше

   

ціна одного медальйону- 35 гривнь. двох - 60
 розмір свастики майже такий як і тризуба, висота - така сама, або дуже подібна, - кому деже цікві точні розміри, - питайтеся. - відповім. можу розмалювати якимось іншими кольорами. кількість виробів у цій партії обмежена.

 отут цікаве запитання. навіть конкурс community.livejournal.com/mobilizacija/3532.html

 нове слово яке мене нервує. йог овикористовують усіюди і без потреби зазвичай. навіть український відповідник є. тож хулі би його не юзати? це слово - "Тренд"

 то річ функціональна чи якийсьелемент інтер'єру? це щось, що вас підштоухуватиме до обраног ощляху, чи щось таке, що вас примусить зупинитися? щось унікальне саме для вас, чи таке як у всіх, популярне,  нове і таємнеє. чи добре відоме і давно омріяне??

 я нині мав би забрати купу всьог оіз випалу. цілу купу різних медальйончиків і сережичок. мозок мені поїдає горнятко. яке я ніяк не наважуся виліпити. стеки, з яких я тішився в поперердньому пості виявилися геть безтолковими.  ніяк не можу ліпити, коли на мене хтось дивиться. взагалі тоді нічог оне можу робити. так от вчора хотів ліпити свої омріяні шахову фігури. і десть разі прееминав і робив усе з опочатку бо нервував що на мене дивляться. такий вже я безпорадний. 

хтів зі злості оламати - та ніц не вийшло.натомість нині купив новий набір. там багато стеків, і їх не переріжеш - вони металеві. сиджу і тішуся як слоненя. а. ше їдну маю радість, - нарешті вибрався на водійські курси. лишилося записатися і сумлінно на них ходити

 вчора зліпив більше 150 намистин. поеререду великий випал (думаю до 1500 дотягну а тоді вже і ипалювати буду). ще моя мама просить аб инавчив її ліпити намистини - тож завтра ерший урок. 
в понеділок, скоріш за все. заберу речі із випалу, там будуть трихзубчики, і свастики, і ше багато ціквовго. кому із вас шось таке треба - очікуйте вівторкового посту!

 тут знову цікаве запитання http://community.livejournal.com/mobilizacija/

 ви всі пригадуєте? (то до тих кому я надсилав адреси) що маєте щось зробити своїми руцями. 

дуже вас прошу відповісти на запитання поставленне отут http://community.livejournal.com/mobilizacija/

 вже рік як я не вживаю алкоголю. чого і вам раджу. про свій не шкодую ніразу. втратив хронічну втому, бодун, перегар, гучні компанії, нічні посиденьки, здибанки із акабами, педагогіку проти гопніків. здобув - треверзість думки та помислів, майже здоровий сон, дуууууууууууууууууууууууууууууууже багато вільног очасу, який можна витратити з користю для себе. чого і вам всім раджу

 ви зуби до сніданку чистите чи після?

 сьогодні я відшукав старий конверт із фотографіями. я йог оне губив, я просто про нього забув. незнаю навіщо, я тоді кілька фоток надрукував великими, кілька іу білих рамочках. на конверті стоїть якась, мабуть, дварокитомна дата. так фотографія які зробив я, я на яких я, і гна яких невідомі мені люди. усе те в одній купці. лежало забуте. привоочив додому. теперне знаю що робити. ососбливо із великими.

 http://community.livejournal.com/mobilizacija/681.html

я незнгаю чим вони займають, якось не обходило. І навіть не цікввився чим займається конкретно він. головне він прийшов до мене просит игрошей. сказав шо може зупинити грип. нашо йому гроші якшо може зупинити грип (то пенво і гроші матеріалізувати може), і для чог овін мені то сказав - не повідомив, хоч я і наполягав. дивний чувак якийсь. Грошей я йому не дав. не тому шо не хочу зупинки грипу, а тому шо немаю. і не вірю шо він то може спинити. у наступних можлививх сметртях від грипу чи масової істерії винним себе не вважатиму 

 мене, чомусь, марлева параноя не троркнулася. знаю. для того аби заразитися вірусом груипу на дворі, треба аби хтось чхнув тобі в обличчя, або полюнув. Так мені хтось казав. Я ніколи не думав, що хтось із політичних партій таки наважиться роздавати марлеві пов'язки, а нині бачив двох чавуків із логотипами однієї із партій які то робили. поки інші чуваки знімали то на камеру (ососбливо довгі черги за типи пов'язками). Ще я вчора дивився новини, вантаж із ліками наче розмитнили, міністр закордонних справ нахабно ліз у кадр та наголошував на тому, що "ми зекономили". я тільки не знаю кди тепер ці ліки потраплять. за логікою мали б до кожного хворогоза місцем стаціонарного лікування. як вийде - не знаю. коліданка вчора телеонувала і хвалилася, що їй казала знайома що у місті у якому вана живе (районний центр) керівництво лікарні (незнаю якої саме, може ШМД) примушує лікарів перписуати іторії хворіб померлих пацієнтів .каже шо пацієнтів там померає дуже багато (і усі типу по документах аж ніяк не від того грипу). Порозмовлявши із нею я вкотре переконався що не варто заперечуват илюдині яка несвідомо сіє паніку. вона мені всевно не повірить. а не повірить бо повірила у щось , цілком протилежне. багатьом добре і комфортно почуватися приреченими і безпорадними. так їм зручно, мабуть.

 http://community.livejournal.com/mobilizacija/

Хто ми: ми ініціативна група українських інтернет-користувачів.

Чого ми хочемо: ми намагаємось змінити стереотипні уявлення українців відносно негативів політичного процесу та змусити повірити кожного у силу власного голосу та власного вибору. Простіше кажучи, ми хочемо щоб кожен самостійно зробив свій вибір і проголосував на виборах Президента України 2010 року.

Навіщо це нам:

-          Нам не байдуже політична ситуація в країні.

-          Ми віримо у потенційні можливості та ініціативність української інтернет-аудиторії.

-          Ми хочемо випробувати інструменти та механізми, які в Україні використовують вперше.

-          Нам цікаво працювати навчаючись.

-          Ми розуміємо, що ці вибори можуть багато чого змінити, а можуть просто «відбутися». Все залежить тільки від нас з вами.

-          Може ми трохи божевільні J.

Як ми це робимо:

-          Використовуємо нові медіа.

-          Пояснюємо важливість участі в політичному процесі.

-          Спілкуємось.

-          Навчаємо.

-          Долучаємо.


за кроспостинг велике дякую

деталі - в коментках





розміри - 31 на 33. матеріал - льон.

чомусь коли кудисть їду, - мені часто уявляється якась аварія. власне не з мого кута зору, а із різних. так ніби у кіно. Захоплююче. Мені такі катастрофи здаються якимись невблаганними, та я не знаю чому вони уявляються. Уявляються дуже гостро і невідворотно. потяги, автомобілі, маршрутні таксі і тролейбуси -  усе, мені здається, може зазнати якихось невідворотних катастроф, коли я всередині.  я не знаю причини. я не розумію, сому я уявляю саме такі ситуації (мігбиуявляти щось знано приємніше). підозрюю що то від страху. Може я всередині дуже переляканий і тому намагаюся себе підготувати чо то до смерти чи до якогось такого інцинденту. іноді навіть вдається уявити деталі. що буде потім. і це тежстаєтся дуже гостро. Уявляти в дрібних деталах - дуже легко, проте, виснажливо. Іноді уявляється моя смерть внаслідок збиття машиною чи ше чимось. По дурному так. Наїсвно задивився на птаху і миттєвий невблаганний удар. так, здається гине бульшість відДТП. удари є несподіваними. І ще уявляється що із рук випадає торба (чи ше шось із чим у руках я є, коли уявляю) і знеївипадає вміст. навітьобличчя мертвого себе якось вдавалося побачити.  Я навіть не знаю чому я вам усе це написав. Мабуть сподіваючись, що хтось із вас скаже, що із ним трапляється так само, або що це результат якоїсь хвороби чи загостреної уяви. мені всерівно, насправді

 коменти на пошту приходять вже тоді ,коли я навіть встиг на них відповісти. то пенво із браузеном трабли. але браузер гуглівський і погта їхня. шо за фігня

 мені справді треба перевірит ичи є ще віруси на мому сайті. отже так6
заходьте сюди zirka-z-neba.com.ua і подивіться на реакцію своєї антивіруски. потім результати опишіть наступним чином
1.так/ні. ("так" означає що антивіруска піщить бо знайшла віруса, "ні" - все гаразд, вірусів нем виявлено) 
2. назва антивірусної програми
дуже прошу долучитися до флешмобу. якщо хтось кроспостане - велике дякую.

наперед вдячний усім небайджим

 everione else означє "хтось інший" чи "всі навколо"
у кіно "знамєніє" з ніколасом кейджом, чомусь другий варіант, хоча мені здається шо то непраивльно


УПД: ганьба мені. сплутав із еніван елс

 чим у вашому життя є мистецтво?
яке воно?
навіщо?

хотів пост нормальний написати. а вийшла якась фігня.

 теперво їхав трамваєм. Трамвай підїхав із відчинеми задніми та середніми дверима. я перший спробував зайти у задні двері та вони зачинилися(очевидно. водій переплутала) мені защимило руку (ніфіганеболяче, особливо якшо не пнікувати і не дригатися) пасажири всередині не кричали і не кликали водія на поміч, чуваки надворі поперлися у передні двері і теж не кликали водія на поміч (їх уже з десятеро зайшло а з дерима нічого не змінилося.) я, усвідомлюючи що усім на мене байдужісінько, став махати вільною рукою аби привернути до себе увагу водія (їй було б простіше помітити у дзеркалі щось рухоме аніж нерухоме) тож мене було звільнено. Коли зайшов до трамваю почув перепрошення водійки через гучномовець. Рука не болить, проте думки про те як би було весело бігти за трамваєм тримаючи одну руку всередині не залишили мене дотепер

  

вчора довелося довго збирати воду і зливати її у дзюрку в підлозі. навіть ноги вдалося намочити. 

був я нині в сервісному центрі одного із мобільних операторів. була (та  лишилася) проблемка з модемом. так от чува, який довго мене слухав  - говорив зі мною українською. потім він зателефонував до когось, представився, назвав свою посаду, місце роботи та ім'я і почав задават изапитання , - усе російською. звернув я увагу на те, що корли він говорив російською часто вжива вдеякі, цілком непотрібні слова: "кагби", "тоість", "воткак". коли він говорив зхі мною (українською) він жодного із цих слів, чи їх відповідників в українській мові не вживав. отже ці слова не паразити. я ці слова чув у ще багатьох російськомовних.  для мене залишилося відкритим питання - навіщо їх говорять, якщо вони практично позбавлені змісту. 

 покзую вам зразок у сирій глині (цікавлюся вашими думками) він виглядатиме тамнобордовим із чорним (нам де заглибини) після випалу.

закінчив стилізовувати тризуб. незабаром покажу що із того вийшло

я був змушений перебувати у нетиповому для мене товаристві. протягом лише трьох годин. навтіь незнаю, яким чином можна влучно охарактеризувати мої враження, - для меневкрай непритаманно перебувати у настільки незнайомих товариствах.особливо коли вони галасливі. зробіть для мнее добре діло: полізьте гуглити слово "прикраси" орієнтовно на 21 сторінці знайдіть лінку мого сайту (zirka-z-neba.com.ua) клікніть на лінк і погортайте не сайті зодві сторінки (голвне - гугліть слово прикраси.інакше -нє) . усім, хто то зробить - велике дяку за допомогу! (можете сміливо вимагати в мене знижчи чи якогось доброго діла)